Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово,
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська мово!

Мова! Ти нескінченна в своєму обсязі, як саме життя. Буйна, бурхлива, заворожуєш своєю мелодійністю, кличеш. Мова — то пісня, мова — то крик дитини, яка щойно народилася, мова — то є культура народу, його історія, традиції. Та людина, що не поважає мову свого народу,  а з нею народ, не може викликати поваги до самої себе.
Багато поетів та письменників висловили свою любов до рідної мови. Так, наприклад, геніальний Тарас Шевченко говорить нам, що мова — то є душа народу. Бо без мови народ не може існувати. Мова — не просто засіб спілкування, вона — незалежна істота. Вона жива...      

Ну що б, здавалося, слова.
Слова та голос — більш нічого.
А серце б'ється, ожива,
Як їх почує...

Панас Мирний так казав про свою рідну мову: "Мова — та ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть всього тіла". 
Учні 5-7 класів 21 лютого на уроках образотворчого мистецтва малювали «рідну мову», співали українські пісні, декламували вірші, висловлюючи свою любов до своєї мови. Багато гарних малюнків намалювали учні. Найкращі роботи відразу розміщували на коридорах для демонстрації. Діти щиро раділи, що їх малюнок потрапив в число кращих. Найбільше гарних малюнків намалювали учні 5-А класу. Молодці! А найкращими солістами українських пісень були Сидоріна Іванна , Саранова Валерія, Алєксєєв Дмитро, Беккер Влад.
Хай ніколи не зникає те почуття любові, щастя, гордості за мелодійність та красу своєї рідної української мови. Вона схожа на весну, на те, що ніколи  не зів'яне.
За це ми повинні її любити, шанувати, оберігати.

Ужакіна О.В., учитель ОТМ