День рідної мови – молоде свято. Лише з 2000 року, за рішенням ЮНЕСКО, воно ввійшло у наше життя. Як відомо, історія цього свята має сумне коріння. У 1952 р. у Бангладеші влада розігнала демонстрантів, вимогою яких було єдине : говорити у своїй країні рідною мовою.

Як відомо, у світі існує 6 тисяч мов, і кожна з них має право на існування. Кожен народ має право на рідну мову, бо «народи вмирають не від інфарктів, спочатку їм відбирає мову».

Щоб цього не сталося, щорічно в нашій ГЗОШ І – ІІ ступенів № 3 відбуваються заходи, які ще раз нагадують, наголошують про значення мови у нашому житті. Цього разу в кожному класі пройшли години спілкування «Як парость виноградної лози, плекайте мову…». А учні старших класів гаряче дискутували з приводу існування і розвитку української мови у третьому тисячолітті. Молодші класи брали участь у виставці малюнків «Мова – диво калинове». Заключною подією був усний журнал « Бринить, співає наша мова!». Дітям ще раз нагадали історію виникнення свята; подивилися сценку про те, що таке культура мовлення; переглянули інсценізацію поезії  письменника Донеччини, Є. Летюка, « В майстерні художника », яка розповіла учням про те, що будь – яка галузь мистецтва – щоденна важка праця і що митець – це людина, яка знаходиться у постійних творчих муках; кульмінацією журналу було прочитання «Молитви до мови» Катерини Мотрич, яку неперевершено виконала учениця 8 класу Карпенко Юлія, кожне слово звучало так пронизливо, здавалося, що воно торкається найпотаємніших куточків душі кожного слухача. А завершальною подією була зустріч учнів старших класів із горлівським поетом Миколою Джмілем. Діти із задоволенням і неприхованою увагою слухали поета, який ще раз нагадав прописні істини, що таке духовність, у чому її сила, хто така бездуховна людина і в чому її слабкість. Зустріч була цікавою плідною. Учням нашої школи цей день запам’ятається надовго.

Учитель укр. мови та літератури ЯнченкоО.В.