Люди на Землі народжуються для щастя, добра і любові. Вони мріють, закохуються, радіють та засмучуються, коли на те є причини, шукають сенс свого життя та будують плани на майбутнє. Але, на жаль, буває так, що все руйнує чума 21 століття –ВІЛ/СНІД.       

СНІД…Скільки сказано цим словом. Горе. Безнадія. Смерть. Як можна словами передати сум, усвідомлення того, що ти приречений, що у тебе немає майбутнього. «Чорні круки» смерті заполонили серце, «чорні вдови» отруюють мозок. Твоє тіло вже безконтрольне, і тільки душа ще говорить. Це прокляття, вічна згадка про твою помилку чи помилку твоїх батьків чи лікарів.

СНІД – це трагедія життя, втрачене майбутнє. Це вирок і надія… два несумісних поняття, парадокс життя… це вирок, що не підлягає амністії, який не оскаржується. Це гірка дійсність.

Все людство живе надією на те, що ніхто з близьких людей не потрапить у тенета всепожираючого СНІДу. Він не дивиться на те, чи є в його жертви сім’я, який він має суспільний статус. Для нього всі рівні: як пропащий наркоман, так і взірцевий сім’янин чи мала дитина. Тільки завдяки надії людство бореться з цим лихом.

Як запобігти ВІЛ інфікуванню? Як висловити підтримку ВІЛ інфікованим дітям? Як протистояти небезпечним пропозиціям? Це ті запитання, на які учні навчилися на уроці  давати відповідь.

Дякую шестикласникам за ініціативність, активність, доброзичливість. Бажаю щоб чудові слова, які вони казали висловлюючи підтримку ВІЛ інфікованим дітям не розходилися з ділом. Щиро вірю, що кожен купить Янголочка Гошу для хворої дитини. Добра і милосердя всім нам.